Мережа інтернет:
ТЕПЛОВІ ВЛАСТИВОСТІ ДІЕЛЕКТРИКІВ
До найважливіших теплових властивостей діелектриків відносяться:
нагрівостійкість (теплостійкість), морозостійкість, теплопровідність і теплове
розширення.
Нагрівостійкість − здатність електроізоляційних матеріалів і виробів без
шкоди для них витримувати вплив високої температури, а також різкі зміни
температури.
Нагрівостійкість неорганічних діелектриків визначають за початком
істотної зміни електричних властивостей, наприклад за зниженням питомого
електричного опору. Величину нагрівостійкості оцінюють відповідними
значеннями температури (°С), при якій з'явилися ці зміни. Нагрівостійкість
органічних діелектриків часто визначають за початком механічних деформацій
розтягування або згину, зануренню голки під тиском при нагріванні
діелектрика (визначення "теплостійкості").
При оцінці якості, трансформаторного масла, а також розчинників,
застосовуваних у виробництві електроізоляційних лаків використовують такі
характеристики, як температура спалаху і запалення.
Температура спалаху − це температура рідини, при нагріванні до якої
суміш її випарів з повітрям спалахує при піднесенні відкритого полум'я.
Температура запалення − це температура, при якій загоряється
випробувана рідина (більш висока, ніж температура спалаху).
Теплове старіння ізоляції − погіршення якості ізоляції при тривалому
впливові підвищеної температури через інтенсифікацію хімічних процесів.
Старіння може виявлятися, наприклад, у лакових плівок і целюлозних
матеріалів у вигляді підвищення твердості і крихкості, утворення тріщин і т.п.
Старіння діелектричних матеріалів прискорюється від опромінення зразка
ультрафіолетовими променями, впливу електричного поля, механічних
навантажень і агресивного середовища.
Відповідно до рекомендацій Міжнародної електротехнічної комісії (МЕК),
електроізоляційні матеріали для електричних машин, трансформаторів і
апаратів розділені на 7 класів нагрівостійкості.
Теплові імпульси – різка (за короткий проміжок часу) зміна температури
експлуатації електротехнічного приладу.
Особливо чутливі до теплових імпульсів крихкі неметалеві матеріали:
скло, керамічні матеріали й ін. Результатом швидкоплинного нагрівання чи
охолодження можуть бути утворення тріщин чи крихке руйнування ізолятора.
Морозостійкість – здатність ізоляції працювати без погіршення
експлуатаційних властивостей при низьких кліматичних температурах (до − 34
70°С).
При низьких температурах, як правило, електричні властивості ізоляційних
матеріалів поліпшуються, однак багато матеріалів при низьких температурах
стають крихкими (окрихчуються).
Теплопровідність – властивість матеріалу проводити тепло.
Практичне значення теплопровідності визначається тим, що тепло, яке
виділяється внаслідок втрат енергії в оточених ізоляцією провідниках і
магнітопроводах трансформаторів, а також внаслідок діелектричних втрат в
ізоляції, переходить у навколишнє середовище через різні матеріали. Висока
теплопровідність дозволяє відводити зайве тепло і запобігати перегріванню
електротехнічних виробів.
Теплове розширення матеріалів оцінюють температурним коефіцієнтом
лінійного розширення.
Матеріали, що мають малі значення температурного коефіцієнта лінійного
розширення, мають, як правило, і більш високу нагрівостійкість. Температурні
коефіцієнти лінійного розширення деяких діелектриків: кварцове скло
(неорганічний матеріал) – α=0,55⋅10-6 град-1; поліетилен (органічний матеріал)
– α=100⋅10-6 град-1. Виходячи з цього очевидно, що розміри деталей,
виготовлених з неорганічних матеріалів, набагато більш стабільні при
коливаннях температури.
Важливо враховувати різницю температурних коефіцієнтів лінійного
розширення матеріалів, з яких виготовляється той чи інший електротехнічний
виріб, який при експлуатації суттєво розігрівається (вакуумні лампи і тп).
Немає коментарів:
Дописати коментар